Григорьев СВ
Сергій Вікторович Грігорьев народився 28 лютого 1896 року в Харкові. У 1927 році закінчив архітектурний факультет Харківського художнього інституту, вже маючи авторські роботи. Це було час розвитку нової української столиці, пора індустріалізації.
Тоді за проектами С.Григорьева зводилися найрізноманітніші об’єкти, а саме: багатоквартирні житлові будинки в Харкові, Запоріжжі, Софіївці і житлові комплекси – робочі кооперативи для промислових гігантів в тому ж Харкові, Донецьку, Дніпропетровську і Маріуполі, амбулаторія в Кадієвке, робочий університет в Ровеньках; для «Цукробуду» – електростанція в Сумах, клуб і жомосушилка в Буріне, деревообробна фабрика в Луганську, електрозавод в Харкові.
Все це – в 1925-1932 роках.
Звичайно, все це будувалося в економному стилі конструктивізму, поширеному у всій тодішній Європі. Але С.Григорьев неодмінно додавав фасадам проектованих їм житлових будинків межі українського бароко – в контурах фронтонів, обрамленні вікон і тому подібне. Кращі його роботи в Харкові – житлові будинки по вул. Чернишевського, 88, Сумською, 110.
Маючи великий досвід проектування і будівництва різних за призначенням споруд, придбавши незаперечний авторитет, С.Григорьев, працюючи в інституті Гипрогород (Державний інститут проектування міст), в 1933 році виконує проект перепланіровки і реконструкції центральної частини і магістралей Харкова.
21 січня 1934 року ВУЦИК УССР ухвалив рішення про перенесення столиці республіки з Харкова до Києва. 24 червня уряд прибув в нову столицю. Разом з ним переїхав до Києва і «урядовий» архітектор Сергій Грігорьев.
На той час із-за нових технологій якість знаменитої київської жовтої цеглини залишилася у минулому. Так само довелося забути про характерні, традиційно київські кам’яні фасади, тим більше що по всій Європі увійшли до моди штукатурені «під шубу» поверхні стін.
Враховуючи ці обставини, С.Григорьев дав своїм київським новобудовам штукатурені сірі фасади, але дуже тактовно, з відчуттям міри і смаку розмістив декоративні вставки у вигляді соковитих ліплених, типових для українського бароко рослинних мотивів.
В 1936-1939 роках за проектом архітектора споруджена найвідоміша його будівля – на вулиці Банковою, 11, що призначалося для штабу Київського особливого військового округу (КОВО).
На початку війни архітектор С.Григорьев, вже не закличного віку, з дружиною і маленьким сином залишилися в Києві. Позбавлений реальній можливості працювати, він бідував, голодував разом з сім’єю. Довелося заробляти на життя виготовленням іконостасів для відновлюваних прихожанами церков Київщини.
Сторінки: 1 2